Усі ми ранені війною

Усі  ми  до  болю  ранені  війною,
В  одного  шрам  на  тілі,  в  іншого    біль  душі.  
Не  повернути,  той  рай,    що  цвів  весною-
Матері  сина  ,що  лежить  у  сирій  землі.

Чи  є    такі  цілющі  ліки  на  світі?,
Щоб  залікувати  рану  святої  землі.
Не  зацвіте  зламана  гілка  на  вітті,
Не  виросте  обпалений  колос  на  ріллі.

 У  пеклі  війни    дивиться  смерть  у  очі,    
В  храмі  мати  за  сина    запалює  свічу  .
Від  сирен  виття  тривожні  дні  і  ночі,
Від  втрати    рідних,  сирота  ллє  гірку  сльозу.

Земля  стогне  від  зривів,  пожарищ  війни  ,
Здригається  від    ворожих  ракет,  шахедів.
Живцем  у  вогні  згорають  дочки,    сини  ,
Не  можуть  вирватись  із  ворожих  лабетів.

А  вже  осінь  і  лиють  проливні  дощі  ...
Йде  холодна  зима,метіль  і    хуртовина.
нема  світла,  ворог  точить  зброю  -  ножі
Згорає  у  полум*ї    -  моя  Україна  .

Усі  ми  до  болю  ранені  війною,
Лиш  віра  дає  нам  сил  у  важку  годину.
Ми  здобудем  перемогу  у  двобою
І  підіймемо  гордо  червону  калину.

 А  не  спить  вражий  с...  син  на  болотах
Вогонь  розпустив  язик...  і  стоїть    стіною...
Спалюють  села  міста  в  попіл    ...  такий  жах...
Платить    за  свободу  воїн  своєю  кров'ю.

Білий  світ  почорнів  від  полум'я  війни
У  згарищах  ,під  завалами  б'ється  серце  .
За  волю  ,свободу  в  бою  стоять  сини
 Життя  тримається  на  волоску    ,як  в  герці.

Хто  прожене  ,  цю  кляту  орду  із  землі  ?...
Хто  допоможе,  звідки  чекати  месію?
Щоб  сіяти  зерно  на  зораній  ріллі,
Над  Вкраїною  зійшло  сонечко  надії.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2026
автор: Чайківчанка