Усі ми до болю ранені війною,
В одного шрам на тілі, в іншого біль душі.
Не повернути, той рай, що цвів весною-
Матері сина ,що лежить у сирій землі.
Чи є такі цілющі ліки на світі?,
Щоб залікувати рану святої землі.
Не зацвіте зламана гілка на вітті,
Не виросте обпалений колос на ріллі.
У пеклі війни дивиться смерть у очі,
В храмі мати за сина запалює свічу .
Від сирен виття тривожні дні і ночі,
Від втрати рідних, сирота ллє гірку сльозу.
Земля стогне від зривів, пожарищ війни ,
Здригається від ворожих ракет, шахедів.
Живцем у вогні згорають дочки, сини ,
Не можуть вирватись із ворожих лабетів.
А вже осінь і лиють проливні дощі ...
Йде холодна зима,метіль і хуртовина.
нема світла, ворог точить зброю - ножі
Згорає у полум*ї - моя Україна .
Усі ми до болю ранені війною,
Лиш віра дає нам сил у важку годину.
Ми здобудем перемогу у двобою
І підіймемо гордо червону калину.
А не спить вражий с... син на болотах
Вогонь розпустив язик... і стоїть стіною...
Спалюють села міста в попіл ... такий жах...
Платить за свободу воїн своєю кров'ю.
Білий світ почорнів від полум'я війни
У згарищах ,під завалами б'ється серце .
За волю ,свободу в бою стоять сини
Життя тримається на волоску ,як в герці.
Хто прожене , цю кляту орду із землі ?...
Хто допоможе, звідки чекати месію?
Щоб сіяти зерно на зораній ріллі,
Над Вкраїною зійшло сонечко надії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2026
автор: Чайківчанка