Зрив (Холодний щит)

Дивлюся  на  тебе,  як  палають  слова,
Бачу,  як  повіки  торкає  перша  сльоза...
І  знову  здіймається  шторм  давніх  ран,
Та  ми  не  потонемо  у  вирі  цих  дорікань.

Приспів:
Прошу,  не  решети  мою  душу  твоїми  словами,
Прошу,  припини  ці  холодні,  невидимі  удари.
Я  знаю:  це  не  справжня  ти,  а  лише  твій  зрив,
Крізь  темряву  до  мене  знов  собою  повернись.

Ще  тримається  твоя  маска  гострих  слів,
І  не  знаю:  чи  здолаю  цей  тягар  почуттів...
Твій  гнів  сягає  вершини  -  й  залишає  шрам,
Невже  я  хибно  побачив  у  тобі  свій  шлях?..

Приспів.

Але  мене  теж  глибоко  ранять  твої  слова,
Не  торкайся  ними  мого  втомленого  серця...
Не  тримай  більше  між  нами  цей  холодний  щит,
І  спробуй  крізь  цю  темряву  до  мене  дійти.

Приспів.

Лише  прошу...  Не  решети...  Просто  залишись...

І  крізь  відчай  моїх  щирих  прохань,
Ти  нарешті  бачиш  себе  у  моїх  очах,
А  тепер  я  впізнаю  справжню  тебе
І  ми  бережемо  те,  що  в  серці  живе.

Уже  не  решетять  мою  душу  твої  слова,
Зникли  у  минулому  невидимі  удари,
І  зараз  ми  себе  одне  в  одному  знайшли,
Бо  знаю:  то  була  не  ти  -  то  був  твій  зрив.
Лише  прошу,  не  решети...  Просто  залишись...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2026
автор: Vitalii D