Хочеться

З  то́го,  що  зосталося  під  низом  
в  схованці  для  радощів  і  див,
хочеться  зорі  над  мирним  лісом,  
де  малим  я  з  мамою  ходив;

хочеться  не  схожих  на  мімози
воїнів  з  величними  грудьми;
щоб  у  вкрай  страшні  ворожі  грози
всі  ми  залишалися  людьми;

щоб  життя  котилося  не  стрімко
і  не  бачив  ворог,  що́  я  їм;
щоб  мене  любила  літня  жінка
й  називала  іменем  моїм.

Хочеться  душевної  розмови,  
де  не  бреше  кумові  Петро,
де  слова  не  вправи  розумові,
а  суцільні  мудрість  і  добро.

Що  ще  діду  втомленому  треба?!
Пір'я  з  риби?  Срібла  з  бороди?..
Може,  кілька  сходинок  до  неба
й  мужності  —  піднятись  і  пройти.
---

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2026
автор: Олександр Таратайко