У ряботинні часопростір.
Гра тіней в русі, паралелі.
Ми в ньому - тимчасові гості,
На життєдайній каруселі
Плетемо долі силуети,
І кожен з нас - забутий острів.
В пітьмі космічної планети.
Там, де стираються роки,
І час стікає, наче м'ята,
Ми знов стаємо як зірки,
Що світ навчилися прощати.
На полотні із таємниць,
Де спалахи піти за межі,
Ми - діти зоряних зіниць,
Будуємо блакитні вежі.
Примітка: світлина автора 10.10.26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070292
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2026
автор: Lana P.