ДУМКИ


У  світі,  де  кожен  день  може  останній,
Ми  так  переймаємось  думкою  інших,
Що  навіть  в  самотній  затемненій  спальні
Стараємось  бути,  як  злякані  миші.
Вразливі  слова  всі  сортуємо  в  купи,
Ковтаючи  мовчки  образи  й  прокльони,
А  потім,  в  молитві  складаючи  руки,
Смиренно  звертаємось  знов  до  ікони.
І  просимо  когось  в  невидимім  небі,
За  нас  дати  відсіч,  тим,  хто  нас  образив,
Закривши  у  душу,  на  засув,  всі  двері,
Цураючись  інших  людей,  як  прокази.
І  в  цьому  страху  все  життя  пролітає,
Нас  б’ють,  нас  соромлять  і  знов  критикують,
І  тільки  Господь  один,  видно  все  знає,
Чому  після  смерті  в  чоло  лиш  цілують…
Життя  унікальне,  воно  неповторне,
Хай  схожих  на  вас  буде  в  світі  достатньо,
Не  варто  на  біле  ділити  світ,  й  чорне,
Слова  всі  сприймаючи  надто  буквально.
Живіть,  так  неначе,  цей  день  вже  останній,
Цінуючи  кожну  хвилину  дня  й  ночі,
Можливо  тоді  промінь  сонячний  вранці,
Торкне  ваші  щоки  і  заспані  очі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2026
автор: Ярослав Ланьо