Дрімотне

-Дрімай,  дрімай,  -  шепоче  в'ялий  вітер,
Скотившись  із  німіючих  ланів,  
Шипшині,  що  взялась  палахкотіти  
Червонопристрасно,  й  не  ясно,  що  на  ній:  
Чи  ягоди,  чи  запізнілі  квіти,
Чи  розсипи  коралові  на  дні  
Мілкого  яру,  де  присіло    літо
На  схил  південний,  сонцем  обігрітий,
Перецідити  остаточно  дні
На  сито  сонця  в  небі  мовчазнім.

Торкати  вітру  сонно  трав  підсохлих,
Спокійно  примостившись  під  кущем,
Лише  до  миті,  як  порушать  сойки
У  небі  тишу,  і  вона  стече
В  колючий  гвалт  зі  стрекотів  і  зойків,
Розсиплеться  чи  виском,  чи  плачем,
Лякатиме  осоння,  аж  допоки
Не  скаламутить  весь  дрімотний  спокій,
Що  стане  післязавтрашнім  дощем
І  трансформується  в  передзимовий  щем.


 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2026
автор: Горова Л.