Я — не манкурт*

Мене  народила  в  неділю  —  за  вишнею  прямо,
під  лагідним  небом,  а  не  під  цивільним  дашком,
моя  українська,  у  пісню  закохана  мама,
й  назвала  мене,  як  у  нас  —  в  Україні  —  Сашком.

Той  рік  називати  щасливим,  без  сумніву,  рано:
учбові  тривоги,  пости  повоєнних  застав...
Прощався  народ  зі  своїм  знаменитим  тираном,
а  я,  слава  Богу,  його  вже  живим  не  застав.

Пішов  до  науки,  як  мав  я  сім  років  від  роду.
З  книжок  дізнавався  про  молот,  комуну  і  герб.
І  пив  я  з  Десни  не  отруєну  сонячну  воду,
гойдався  на  вітах  старезних  Тарасових  верб  **.  

Матуся  співала  пісень  про  червону  калину,
а  тато  від  того  чомусь  ненароком  сумнів.
Спливали  роки  і  мужнів  я  від  їхнього  плину.
І  час  мій  настав  вирушати  навчатись  у  Львів.

Щасливі  роки!  Позолотою  вишита  днина.
У  древньому  Львові  студентського  братства  розмай.
З'єднала  нас  там  найдорожча  у  світі  родина:
одна  Україна  —  один  нерозірваний  край...

Назад,  [i]господа[/i]!  Я  без  вас  тут  розставлю  всі  точки.
Чужі  ви  мені  у  далекому  вашім  Кремлі.
Бо  тут,  в  Україні,  мої  народилися  дочки
і  внучки  мої  —  на  моїй  українській  землі.

Тут  мама  і  тато  вже  сплять,  мов  закохані,  поруч.
І  я  біля  них  персональний  займатиму  кут.
Бо  я  —  українець.  Не  "звєрь",  не  "какая-то  сволочь",
не  "всякоє  бидло",  не  "вісєльнік"    і  не  манкурт.
---
2021    
[i]  
*)  Манкурт  —  людина  зі  стертою  історичною  пам'яттю.  Термін  походить  із  
тюркського  міфу  і  був  популяризований  Чингізом  Айтматовим  у  романі  
«І  довше  століття  триває  день»  (1980).  За  Айтматовим,  людину  перетворюють  
в  бездушне  рабське  створіння,    повністю  підпорядковане  господарю,  якщо  
вона  забуває  свою  батьківщину,  мову  та  історію.    
 
**)  Верби  понад  Тарасовою  калюжею  в  селі,  де  народився  автор.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2026
автор: Олександр Таратайко