Від чого помирає любов?
Від цілунка підступного Юди?
Від пліток, що летять звідусюди?
Від отрути, що сповнює кров?
Через мрію, яка не злетіла?
Через ще незагоєні рани?
Через те, що тяжіють кайдани?
Від жаги до прекрасного тіла?
Через власне нікчемне безсилля?
Через яблуко, вкушене змієм?
Через втрачену вкотре надію?
Через те, що даремні зусилля?
Через довге жахливе мовчання,
Відчуття не своєї вини?
Через погляд, який нас змінив?
Від чого помирає кохання?
Через холод, неначе від скелі?
Від різкого “Мені все одно”?
Від кільця, що набридло давно?
Від душі, де вирує пустеля?
Через те, що не гріє плече?
Через те, що здебільшого бридко?
Через те, що то довго, то швидко?
Через сором, що зранку пече?
Від нічного “Іще по одній?”
Через те, що порожні вітрила?
Через серце, яке спорожніло?
Через ту, що приходить у сні?
Кожен власну будує тюрму,
В котрій сила кохання ще тліє,
В котрій кожен з нас потайці мріє
Серце знову відкрити йому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2026
автор: Seth