Літо – це пора тепла
Та рясного квіту,
Щоб і доленька цвіла.
І за це ми літу
Вдячні дуже, вельми, вкрай,
Від душі всієї.
Світ навкруг – це справжній рай
В нас пори цієї.
Сяє сонечко вгорі
Й ніжно зігріває.
І дорослим, й дітворі
Радості немає
Й краю. Гарно так цвіте
Все навкруг, буйніє,
І життя все непросте
Щастям лиш рясніє,
В душу й серденько його,
Мов у дім, приводить,
А нещастя усього
Біль увесь відводить
У далеке небуття.
От, якби тривало
Літо цілеє життя!
Як би не звучало
Неймовірним це, однак
В світі бо земному
Край такий існує, так,
І живуть у ньому
Люди теж. В моїм краю
Літо не триває
Вік, неначе у раю,
Бо воно минає.
Може, ми його усі
І за це так любим
Почуттям в усій красі –
Милим, ніжним любим.
Євген Ковальчук, 09. 06. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2026
автор: Євген Ковальчук