Ця маленька, нічим не примітна планетка…

ця  маленька  нічим  не  примітна  планетка  Земля
де  життєвого  простору  вгору  лиш  три  кілометри
колихає  у  космосі  зграю  своїх  немовлят
які  майже  нічого  у  світобудові  не  петрають

там  і  небо  високе  і  хмари  малюють  на  нім
їм  пророчі  картини  та  тільки  ніхто  їх  не  бачить
вони  навіть  планету  свою  не  сприймають  як  дім
і  дорослішати  як  не  дивно  безмежно  ледачі

у  них  золото  й  досі  ще  дорогоцінний  убір
у  них  війни  ще  й  досі  як  спосіб  загоїти  рани
вони  й  досі  як  мовлять  благають  очима  повір
а  відвертість  і  брак  таємниці  у  них  це  погано

і  жбурляє  їх  доля  як  море  жбурляє  човни
і  вважають  вони  що  хтось  інший  провинний  у  цьому
та  стрічаються  ті  серед  них  що  живуть  восени
і  готові  живими  вселитись  до  вищого  дому

***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070197
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2026
автор: Щєпкін Сергій