Сяйво

Тобі  про  тебе  в  хвилях  сонця  й  вітру
Зізнання  прокричу  у  чистім  полі.
Нехай  несуть  у  променях  і  вирі
Слова  кохання  у  морях  й  на  суходолі.

В  магічному  сріблястім  дійстві  зірки
Лик  місяця  зостане  нашим  свідком.
З  туманом  проведе  по  блискотінню  річки
У  почуття,  коханням  що  стають  зарідком.

Мене  там  ти  назвеш  своїм  єдиним  світлом,
Я  ж  віддзеркаленням  там  стану  твого  сяйва.
Твоїм  й  моїм  з'єднавшись  напівсвітлом,
В  обіймах  ми  зріднимо  наші  напівсяйва.

Свій  світ  відкриємо  для  себе  млості  повний,
Відчинемо  жаги  таємні  дивні  двері,
І  шлях  назустріч  оберемо  безумовний,
Нестримно  наближаючись  в  етері.

Почуй  мої  думки  крізь  хвилі  бурі,
Натхнення  обігрій  у  буревіях  сонця.
Тобі  ж  назбирував  зірки  наднові,
Мені  ж  ти  подаруй  тепло  свого  кохання.


Пісня  на  моєму  каналі:
https://youtu.be/OVDC7NP7mac

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2026
автор: Примружений Одесит