Сонячне проміння


Сонячне  проміння
Укрива  мене,
Наче  сніг  каміння,
Гріє  й  чарівне

Будить  в  серці  щастя.
Разом  я  із  ним.
А  усі  нещастя
Зникли,  ніби  дим.

Всі  вони  розтали,
Мов  під  сонцем  сніг,
У  безодню  впали.
Їхній  час  вже  збіг.

Сонячне  проміння
Ніжно  зігріва
І,  немов  осіння
Барвна  та  листва,

З  серця  опадають
Світлі  почуття
Й  душу  огортають
Всю  мою,  щоб  я

Повністю,  до  краю
Їх  лиш  відчував,
Щоби,  мов  у  рáю,
З  ними  проживав

В  світі  я  земному
Протягом  життя,
Що  минає  в  ньому,
І  без  вороття

Все  ж  колись  минеться,
Як  настане  мить,
У  яку  порветься  
Вся  життєва  нить.

Сонячне  проміння
Гріє  і  втіша.
Квітнуть,  мов  цвітіння,
Серце  та  душа.                                                                        



Євген  Ковальчук,  08.  06.  2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2026
автор: Євген Ковальчук