Сонячне проміння
Укрива мене,
Наче сніг каміння,
Гріє й чарівне
Будить в серці щастя.
Разом я із ним.
А усі нещастя
Зникли, ніби дим.
Всі вони розтали,
Мов під сонцем сніг,
У безодню впали.
Їхній час вже збіг.
Сонячне проміння
Ніжно зігріва
І, немов осіння
Барвна та листва,
З серця опадають
Світлі почуття
Й душу огортають
Всю мою, щоб я
Повністю, до краю
Їх лиш відчував,
Щоби, мов у рáю,
З ними проживав
В світі я земному
Протягом життя,
Що минає в ньому,
І без вороття
Все ж колись минеться,
Як настане мить,
У яку порветься
Вся життєва нить.
Сонячне проміння
Гріє і втіша.
Квітнуть, мов цвітіння,
Серце та душа.
Євген Ковальчук, 08. 06. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2026
автор: Євген Ковальчук