Мрії

У  стародавнії  літа,
На  землях  тих,  де  ми  з  тобою,
Була  історія  проста,
Де  серед  тиші  стрілись  двоє.

Колись  замріяний  юнак
Блукав  по  волі  при  долині.
Він  чисте  серце  мав,  як  знак,
Й  високі  думи  лебедині.

Все  мріяв  він  любов  зустріти,
І  щоб  назавжди,  щоб  єдину,
І  щоб  сім'я,  і  були  діти,
Й  прихисток  в  лиху  годину.

І  щоб  раділи  мати  й  батько,
З  небес  вдивляючись  на  них,
Що  син  з  сім'єю,  не  безхатько,
В  родині  злагода  та  сміх.

Босоніж  ніжки  лопотять,
Й  гукає  дзвінко:  «Тато,  мамо!»
тІ  дУми  в  вир  собі  летять,
А  може  й  до  Бога  прямо.

Неначе  птАхи  білосніжні,
чиЇ  тілА  несУть  воздУхи.
Юнацькі  мрІї  світлі  й  ніжні,
Неначе  й  не  булО  розрухи.

й  села  не  бУло,  як  руїни,  
та  крутить  часу  круговерть
лиш  не  минає  біль,  як  днини,
І  що  взялА  не  вЕрне,  смерть...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070065
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2026
автор: Ales