В сонця променях купаюсь
Я, неначе в морі,
Й ніжно ними зігріваюсь.
І, немов у хорі,
Серце та душа співають.
Я співаю з ними.
Промені так обіймають,
Ніби херувими
Крилами, мене собою.
Я життю радію,
Ідучи його тропою,
І, мов зерна, сію
В душі та серця людськії
Світлі почування,
Щоб минули всі лихії,
Щоб пройшла остання
Мить їх в сонячному світлі,
Що сія яскраво,
Щоби почуття лиш світлі
Всіх людей ласкаво,
Як проміння сонця, гріли,
Тішили собою,
Щоб усі лише раділи,
Доки життьовою
Річкою пливуть в цім світі.
Хай теплом же щастя
Будуть люди всі зігріті,
Про усі нещастя
Позабувши так, неначе
Не було їх зовсім!
Зникнуть хай вони, одначе,
Всі цілком, назовсім!
Сонце спалить хай нещастя
Тії всі собою,
Щоб любов і світле щастя
В нас текли рікою!
Євген Ковальчук, 07. 06. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2026
автор: Євген Ковальчук