Ти - жінка, до якої повертаються,
Та кожному свій час, своя пора.
Ти - та, яку забути намагаються,
На перехрестях... у доріг буття.
З недбалістю, я легко замикаю,
Ескізи недописаної глави...
Тобою отруєний і ніжністю я таю,
Протиотрути вже немає - у житті!
Ти — жінка, що мене зліпила знову,
ЗгладИвши кожен виступ і горбок,
До власних рук любов'ю приручила
Цілуєш, наче Бога, в кожен крок.
Ти та, з ким прокидаються на ранок,
І вже нікуди більше не відпустять в світ
Ти - жінка, до якої йдуть крізь далі,
Шляхами, пройдишніх - майбутніх літ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2026
автор: Олександр Захисник