Жінка моя

Ти  -  жінка,  до  якої  повертаються,
Та  кожному  свій  час,  своя  пора.
Ти  -  та,  яку  забути  намагаються,
На  перехрестях...  у  доріг  буття.

З  недбалістю,  я  легко  замикаю,
Ескізи  недописаної  глави...
Тобою  отруєний  і  ніжністю  я  таю,
Протиотрути  вже  немає  -  у  житті!

Ти  —  жінка,  що  мене  зліпила  знову,
ЗгладИвши  кожен  виступ  і  горбок,
До  власних  рук  любов'ю  приручила  
Цілуєш,  наче  Бога,  в  кожен  крок.

Ти  та,  з  ким  прокидаються  на  ранок,
І  вже  нікуди  більше  не  відпустять  в  світ
Ти  -  жінка,  до  якої  йдуть  крізь  далі,
Шляхами,  пройдишніх  -  майбутніх  літ!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2026
автор: Олександр Захисник