Старенька вчителька...І правду ніде діти -
Давно забута світом і людьми.
Колись її любили щиро діти,
Яких вела до світла із пітьми.
Старенька вчителька... Не зовсім дужа тілом -
Всю силу свою учням віддала,
І пташенята піднялись на крилах,
Й злетіли вдалеч з рідного села.
В шухляді зошити - вже пожовтіли з часом.
До них тремтливо тягнеться рука.
Сумує без квіток старенька ваза -
В ній пам'ять випусків, і першого дзвінка.
Картата шаль накинута на плечі,
У сяйві місяця сріблиться сивина.
Самотністю дихнув осінній вечір.
Старенька вчителька сиділа край вікна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2026
автор: Тамара Шкіндер