Бенефіс

Танцює  осінь  в  золотому  шалі,
Все  сипле  жовтолистям  з  висі  крон,
І  вітер  навіва  пісні  печальні...
Час  віщий,  ніби  той  Лаокоон:
Ще  мить  —  і  сад  впаде  у  сон-дрімоту,
Туман  огорне  крони  в  срібний  дим,
І  ранок  прохолодний  безтурботно
Полине  понад  світом  непростим.
Вже  й  сонце  вийде  крізь  важкі  завіси,
Розсипле  промінь  із  холодних  хмар,
А  осінь  все  танцює  й  сипле  листям,
Так,  ніби  фея,  що  вдалась  до  чар.
Час  бачить  все:  прийдуть  сніги  й  морози,
Мов  змії,  сад  затиснуть,  сонний  ліс,
Танцює  осінь  —  «Що  нам  ті  прогнози?»  —
Й  дарує  золотий  свій  бенефіс.
29.09.2026  р.  ©Ігор  Штанько

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2026
автор: Hmelyar