Танцює осінь в золотому шалі,
Все сипле жовтолистям з висі крон,
І вітер навіва пісні печальні...
Час віщий, ніби той Лаокоон:
Ще мить — і сад впаде у сон-дрімоту,
Туман огорне крони в срібний дим,
І ранок прохолодний безтурботно
Полине понад світом непростим.
Вже й сонце вийде крізь важкі завіси,
Розсипле промінь із холодних хмар,
А осінь все танцює й сипле листям,
Так, ніби фея, що вдалась до чар.
Час бачить все: прийдуть сніги й морози,
Мов змії, сад затиснуть, сонний ліс,
Танцює осінь — «Що нам ті прогнози?» —
Й дарує золотий свій бенефіс.
29.09.2026 р. ©Ігор Штанько
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2026
автор: Hmelyar