Повернення з дому

Останній  день,  як  сонце  за  горизонтом,    
Меланхолія  тихо  лягає  на  плечі.    
Знов  до  бою,  знов  на  фронті  життя,    
Де  побратими  чекають  в  шерензі.


Знову  в  дорогу,  серце  стискає,    
Рідні  обійми  залишаю  позаду.    
Сльози  прощання,  як  дощі  весняні,    
Колись  побачимось,  коли  небесам  не  буде  жаль.


Скільки  хлопців  вже  там,  на  небі,    
Зірки  їхні  сяють  в  нічній  тиші.    
Розставання  гірке,  але  надія  жива,    
Що  знову  разом  зійдемося,  як  сонце  зійде.


Знову  в  дорогу,  серце  стискає,    
Рідні  обійми  залишаю  позаду.    
Сльози  прощання,  як  дощі  весняні,    
Колись  побачимось,  коли  небесам  не  буде  жаль.


Ностальгія  в  серці,  як  шепіт  вітру,    
Спогади  гріють,  мов  теплі  крила.    
Віримо,  що  знову  зустрінемось,    
Із  небес  зійдемо,  як  ранкова  роса.


Знову  в  дорогу,  серце  стискає,    
Рідні  обійми  залишаю  позаду.    
Сльози  прощання,  як  дощі  весняні,    
Колись  побачимось,  коли  небесам  не  буде  жаль.


Повернення  на  позиції,  де  друзі  чекають,    
Де  дні,  як  роки,  між  нами  летять.    
В  душі  залишиться  світло  рідного  дому,    
І  надія,  що  зустрінемося,  коли  час  зупинить  свій  біг.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2026
автор: Олександр Захисник