Хочеш, щоб я забула тебе? Не вийде!
Рідні такі і щоки твої, й уста.
І щось таке магічне і тепле з очей йде –
З мого до твого серця кладе моста.
Стійкість твоя і сила в його опорі,
Пружний тілесний м’яз твій – в його красі.
В ніч безпросвітну – місяць ти мій і зорі.
В холод і мряку – сонце на ноті сі.
Хочеш, щоб я забула тебе? Не можу.
Як у високе, світле пустити кий?
Хоч не зірвала з уст твоїх жодну рожу,
Пахнуть кохання квіти в душі роки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2026
автор: Крилата (Любов Пікас)