В долоні вітер ловлю – збентежена.
Погода нас не жаліє, хмуриться,
І дощ в душу мітить струнами,
І небо блисне калюжами.
Тікати від себе нікуди,
Кохання накрило хвилями.
Погляд в безодню, знітилась,
Як в серце ножем – кпинами.
Я вже не твоя – вінчана,
Душа ще болить, тужиться,
Як дим по землі стелиться,
Як лист на вітрі крутиться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2026
автор: Таша Прокова