Манять знову юності хвилини
по стежинках пам'яті в минуле,
взяв альбом, де складені світлини ...
серцю стало тяжко, щось кольнуло.
Закружляли в голові картинки,
радості і щастя епізоди,
залунали з тріском, мов пластинки,
оживляючи давнішні сходи.
Вмить згадалися шкільні куточки,
теплі, не обтяжені буденним…
Інститут, завод: рідненькі точки…
Друзі, ще веселі і блаженні.
Знов зі смутком згадував померлих
що пішли у кращий світ до строку,
спогади про ті літа веселі,
висікли з очей туги потоки.
А яким весь світ здавався дивним,
там ми і сміялись і кохали,
та життя іде, мов ріже бивнем
все, і навіть те, що дужче сталі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2026
автор: Island