Мені бракує зору для видіння тих картин,
Накреслених у темряві на чорнім фоні,
Стою на роздоріжжі - голий, босий і один,
Міркую, важко, наче щось пульсує в скронях,
Мені бракує зору для видіння тих картин.
Не вистачає слів для описання тишини,
Що пестить мудрістю глибоке одкровення,
Мов монолітним муром… І не обійти стіни,
Мостом з секунд, з’єднавши вчора й сьогодення…
Не вистачає слів для описання тишини.
Мені замало розуму й кмітливості нема,
Щоб зрозуміти всі причини абсолюту,
Його початків і основ... А може, то тюрма,
Де я застряг і збився з вірного маршруту?
Мені замало розуму й кмітливості нема.
Замкнулось коло, вкрила безпросвітна пелена...
Немає сил дивитися, закрились очі,
застигла в скронях люта, безнадійна німота,
і розчиняюсь тихо в мовчазливій ночі,
де замкнута у коло безпросвітна пелена.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2026
автор: Island