Над нивою тремтить і сріблиться туман,
І сиві хмари щось йому шепочуть.
Сумлінням ти своїм ваги не придавай,
Дивись за обрій, там, де щогли плещуть.
Життя, воно як мить, як промінь, як іскра —
Єдине, неповторне і прекрасне,
І теплиться в душі завжди вогонь добра,
І тулиться до серця думка ясна.
Осінній лист надій, немов вітрило мрій,
Із сумом впереміш так прагне щастя
Сенс у житті один — як злагода і мир
З природою в ладу він повсякчасно.
Надію не втрачай, борися, зустрічай
Ранкове сонце, небо у серпанку.
Тримайся за кермо, як берега ручай,
Кохай, твори із ночі і до ранку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2026
автор: Ольга Мазуренко