Час не лікує

І  не  кажи  мені,  що  почуття  минуть...  
Як  тане  ранішня  роса  на  сонці.  
Час  не  лікує...  Я  вже  встигла  це  збагнуть.  
Твій  дотик  ще  живе  в  моїй  долонці.

Горить  вогнем  ще  поцілунок  на  вустах,  
І  голос  в  пам'яті  твій  ллється,  наче  пісня.  
Минає  час,  а  ти  і  досі  у  моїх  віршах.  
Приречена  любов  моя,  занадто  пізня.

Минає  все  на  світі  —  радість  і  печаль.  
Минає  вдаване  і  безкінечно  щире  щастя.  
І  безтурботна  молодість  проходить  повз,  на  жаль.  
Лиш  почуття  до  тебе  часу  не  підвласні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2026
автор: Vidverta