І не кажи мені, що почуття минуть...
Як тане ранішня роса на сонці.
Час не лікує... Я вже встигла це збагнуть.
Твій дотик ще живе в моїй долонці.
Горить вогнем ще поцілунок на вустах,
І голос в пам'яті твій ллється, наче пісня.
Минає час, а ти і досі у моїх віршах.
Приречена любов моя, занадто пізня.
Минає все на світі — радість і печаль.
Минає вдаване і безкінечно щире щастя.
І безтурботна молодість проходить повз, на жаль.
Лиш почуття до тебе часу не підвласні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2026
автор: Vidverta