Серед мороку ночі одинокий ліхтар,
Він стоїть, наче сторож прадавніх угідь.
Крізь роки береже незатійливий дар —
Нести світло крізь темряву нових століть.
Мерехтить і муркоче — чи іній, чи град —
Все навколо мінливе: і погода, і час.
Він величним не був, та своїй долі рад,
Він — неначе маяк, що спроваджує нас.
І безпечним здається незвіданий шлях,
Лиш би він ось так вірно вночі мерехтів.
Розступається темрява, морок і страх,
Ох побільше б у світі таких ліхтарів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2026
автор: Ruzhena