Псалом 385. Виструнчується геніальність


Атмосфера  ця
навколо  мене  —
Бог  і  доля
струмить
стремить
ось  була  тополя
і  виструнчується…  доля
де  жила  тополя!  —
най  і  в  небо  погляд  —
Який!  Бог  наш!!!

За  колонами,  вхід  —    Сад  ботаніки
(старий)
тирса…  
й  геній
тирса  й  геній  світу  —  в  глибині…
цей  геній  творить  образ  у  мені
і  геній  творить  й  пам'ять  у  мені
і  образ  —  й  геній  
вигляда
новий!

ось  атмосфера
буде  атмосфера
Бог  
і  протре  в  серці
в  живу
вічність  
двері…

і  серце  —
к  серцю  напохваті
(усіх  тополь  —  вкраїнських  —  мати!)
так  серце  і  до  серця  —
напохваті
(і  це  їй  в  пам’ять…)

А  тирса  —
тирсою…
 ось  неба  шерех  
і  її  сильний  в  небі  шерех
                           пелехатий

внизу  —
і  більш  як  в  три  
обхвати…
вгорі  …
який  Він,  наш  —  величний  Бог!!!  —
таке
служіння
Бог  й  не  міг
сховати…
серце  й  до  серця  напохваті
й  як  оглядати
дольність  —  пільність?
то  —  це
їй
пам’ять…

і  її  геній  творить  в  мені  пам'ять
хай  —
серце  к  серцю  напохваті!

21.09.2026,
Київ,
 старого  Саду  ботаніки  вхідна  алея

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2026
автор: Шевчук Ігор Степанович