ОСІННЄ ЗОЛОТО
Впаду падолистом я до твоїх ніг,
І встелю багряний килим - лист кленовий .
Ти пройдеш повз мене мовчки край доріг,
Обійму до себе, як вечір бузковий.
Падає падолист із кленових віт ,
Мов золоті роки - осіннє золото .
Наче сузір*я із небесних орбіт ,
А ти наче весна цвітеш, так молодо.
Злетіли за вітром в даль юні роки
Я шукаю весну поміж крон край неба .
Нам літечко сіє на щастя зірки
Зорить у вікно наче сузір'я лебідь .
Шумлять золоті тополі край доріг,
І так бентежно споглядають на клена.
А завтра листопад впаде перший сніг ,
Покриє увесь світ - отави зелені.
Я не хочу йти у заметіль зими ,
Де свище хуртовина, і лютий вітер.
У снігах стоять білосніжні сади ,
Пишу листи тобі із зоряних літер .
В спогадах повертаю золотий час,
Нашу ранню весну, рай літа в розмаю.
Летить і летить жовтий лист поміж нас,
Я як отой лист на самоті згораю.
О ні, я не забув тебе, не забув -
Здається, що кохаю тебе, щей досі .
Ой швидко ,отой золотий час минув
І кружляє над нами вже пізня осінь.
Пробач, що розійшлись наші дороги
Ти злетіла за журавлями в чужий край .
На серці моїм печаль і тривоги,
У снах я шукаю твій силует - наш рай .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2026
автор: Чайківчанка