РОКИ МОВ ОСІННЄ ЗОЛОТО

ОСІННЄ  ЗОЛОТО
Впаду  падолистом  я    до  твоїх  ніг,  
І  встелю  багряний  килим  -  лист  кленовий  .  
Ти  пройдеш  повз  мене  мовчки    край  доріг,
Обійму  до  себе,  як  вечір  бузковий.

Падає  падолист  із  кленових  віт  ,
Мов  золоті  роки    -  осіннє  золото  .
Наче  сузір*я  із  небесних  орбіт  ,
А  ти  наче  весна    цвітеш,  так  молодо.

Злетіли  за  вітром    в  даль  юні  роки
Я  шукаю  весну  поміж  крон    край  неба  .
Нам  літечко  сіє  на  щастя    зірки
Зорить  у    вікно  наче  сузір'я  лебідь  .

Шумлять    золоті  тополі  край  доріг,
І  так  бентежно  споглядають  на  клена.
А  завтра  листопад  впаде  перший  сніг  ,
Покриє  увесь  світ  -  отави  зелені.

Я  не  хочу  йти  у  заметіль  зими  ,
Де  свище    хуртовина,  і  лютий  вітер.
У  снігах  стоять  білосніжні  сади  ,
Пишу  листи  тобі  із  зоряних  літер    .

В  спогадах  повертаю  золотий  час,
Нашу  ранню  весну,  рай  літа  в  розмаю.
Летить  і  летить  жовтий  лист    поміж  нас,
Я  як  отой  лист  на  самоті  згораю.

О  ні,  я  не  забув  тебе,  не  забув  -
Здається,  що  кохаю  тебе,  щей  досі  .
 Ой  швидко  ,отой  золотий  час  минув
І  кружляє    над  нами  вже  пізня  осінь.  

Пробач,  що  розійшлись  наші  дороги  
Ти  злетіла  за  журавлями    в  чужий  край    .
На  серці  моїм  печаль  і  тривоги,
У    снах  я  шукаю  твій  силует  -  наш  рай      .


 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2026
автор: Чайківчанка