[i]«Весь світ – театр,
а люди в нім – актори»
[b]Вільям Шекспір[/b][/i]
Не всім нам буде вісімдесят три.
Не всім нам буде навіть тридцять вісім…
На всіх не стане часу дармови́сів:
життя – це суміш суті й мішури́.
Відомо тільки у небесній висі,
кому коли виходити із гри.
Буває, хутко гасне долі бра,
чогось і зрозуміти не встигаєм,
але вона нікого не питає…
Скінчився час – до виходу пора!
І хай там серце як не калата́є,
життя – доволі безсердечна гра.
Пово́димося ніби божества́,
гадаючи, що будем жити вічно,
та часом все обернеться трагічно –
нескі́нченою ли́шиться глава…
Тому скажу, можливо, символічно:
життя людське – всього лише канва.
Воно завжди у кожного своє:
мутне в одного, в іншого – прозоре,
а хто які там ви́шиє узори –
вам не сказав би й сам Лавуазьє!
Тому не варто зневажати гри –
не всім нам буде вісімдесят три.
18.09.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2026
автор: Олександр Мачула