ВСЕ ПРОСТО

Сьогодні  все  просто:
Хочеш  любити  –  люби.
Не  хочеш  –  гортай  інстаграми,  тік-токи,
Чи  просто  їжу  запости.
Якщо  нас  шахід  ні  сьогодні,  ні  завтра  не  вб’є,
То  в  планах  –  піти  кудись,
Може  відвідати  новий  арт-простір.

Якщо  без  ракет  і  прильотів,
То,  може,  прогулятися  з  кимось.
Саме  так  –  прогулятись,  а  не  пробігти  у  спішці.
Чи  просто  посидіти,  бо  розболілось  коліно,
Дивитись    на  перехожих,  радіти  кожній  усмішці.

Якщо  без  тривог,  то,  може,  виспатись,  чи  почитати,
Або  встати  до  сходу  й  гайнути  у  ліс  відпочити.
Щасливі  моменти  ловити,  а  не  рахувати.
Любити.
Сміятись.
Старатися  далі  жити.

Та  «просто»  на  фронті  –  зовсім  у  іншому  вайбі.
Щодня  мов  рулетка
І  кожен  прожитий  день
Додасть  сивини  на  скроні
І  стерті  до  крові  долоні,
І  поряд  завше  тихо  крокує  смерть.

Там  не  до  осені,  
Не  до  тік-току.
Там  просто  слідкуєш,  пильнуєш
І  робиш  усе  крок  за  кроком.
Когось  проводжаєш  знову  в  останню  путь.
Там  зупинитись  не  можна,
Бо  згаяний  час  отруює,  наче  ртуть    –
Сочиться  крізь  пальці
Разом    з  піском  і  кров’ю,
І  забирає  назавжди  з  собою  спокійні  сни.
Там  ліс  догорів.  
І  небо,  мабуть,  теж  чорне  –  
Закопчене  димом  й  смертельним  нальотом  війни.

Два  різних  світи.
Та  жити  і  хочеться,  й  треба.
Кіптяву  з  неба  може  змиє  осіннім  дощем.
Хтось  там  –  на  війні,  
А  хтось  –  тут...  
І  в  душі  є  потреба.
Дожити  до  миру.
 І  просто  пожити  ще.
18.09.2026

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2026
автор: Ірина Трофимець