Осінній ранок, тиша, гладь морська.
Не ворухнеться ні найменша гілка.
Ласкавий сонця погляд з-за ліска
і лагідно озветься перепілка.
Десь голуб щось голубці туркоти́ть.
«Угу, угу», – вона йому вурко́че.
Повітря свіже, гори і блакить,
подихаєш і їсти не захочеш!
Які прекрасні вересневі дні,
як ніжно, оксамитом стелять хвилі,
форель ліниво гріється на дні,
а там троянди ніжаться на схилі.
Замовкла дискотек шалена гра,
салюти відлунали літнім громом:
відпусток закінчилася пора –
нарешті всі поїхали додому.
Чи долю уявляв отак свою,
що зрештою блукати доведеться?
Боюся ворухнутись – я в раю!
Прислухався – ні, серце іще б’ється.
18.09.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2026
автор: Олександр Мачула