Болить моя душа за Україну,
І за усіх тих, хто невинну кров пролив.
За вирвану із коріння калину,
За тих ,хто птахом у вічність відлетів .
Болить душа за знищену країну
Хто відцуравсь від рідної мови, церков .
Хто блука, як пес без хати під тином
В пеклі війни під шахедами знов і знов .
Болить душа за воїна - солдата ,
Хто є у багнюці вколіно під дощем.
За стражденну у сльозах сиву мати,
Що взяла хрест на свої плечі тягарем.
Болить душа, хто пролив кров на землі,
За дітей ,що без кінцівок ,без рук, і ніг
За тих, для кого не зійде сонце в імлі,
Лежить убієнним - в степу край доріг.
Болить так душа за кожен шмат землі,
Який у вирвах обпалений у попіл .
За кожен колос стоптаний на ріллі,
За отруєні ріки , поля широкі.
Болить моя душа за тебе мій краю,
Що будували дітям рай - руки трудяг.
А зрадник привів у дім хижу зграю
Вбивають нас, і топчуть синьо -жовтий стяг.
Болить моя душа за цвіт калину,
За тих, хто на плаху своє життя поклав .
Віддав себе в жертву за батьківщину,
Щоб у садочку соловей пісні співав .
Болить душа за скалічені долі,
За матір ,що втратила свого сина.
Усіх тих, хто прагнув свободи і волі
що без свого батька росте сиротина.
Болить моя душа до сліз ,до болю ,
І Що під градами гинуть живцем діти.
А війна загнала нас у недолю
І порозлітались ,хто куди по - світу.
Болить душа, за тих хто у полоні
З кого знімають шкіру, вбивають на смерть .
За тривожні сни і біль у безсонні
Не можемо на своїй землі, просто жить.
Болить моя душа за тих, хто в бою -
Стоїть на лінії фронту в перших рядах.
За тебе Україно Бога молю,
Щоб воскресла із попелу неначе птах.
Болить душа за долю українців,
За знищений дім, стертий із лиця землі.
І за божевілля від рук злочинців
Села і міста ,що спалені у вогні .
Болить моя душа до сліз , до болю
За усіх тих , хто безвісті пропав в бою .
За знищені дуби , клена , тополю,
За батька, що ховає в землю всю сім'ю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2026
автор: Чайківчанка