Зазирнімо за обрій своєї уяви -
Хай це буде для нас безневинна забава!
Раптом станеться те, про що навіть не мріяли,
Самі не вірили.
Я тебе проведу крізь ліси, через гори,
Нам ріка піднесе смачну воду прозору -
Так себе ми відчуємо знову сильнішими,
Знову вільнішими.
Ти зіграєш мені свою музику світлу,
Я до танцю піду і у ньому розквітну,
Нас тримає земля, ми тримаємось за руки,
Ми - діти райдуги!
Десь далеко забулись страхи і тривоги,
Перед нами прослалась широка дорога.
Ця дорога є шляхом до нашої справжності,
Най буде завжди так!
Й не в забаві уже, а в сумлінній турботі
Ми даємо життя нашій теплій спільноті.
Найціннішим є те, що між нами лишається -
Тихо втішається.
Чи любов розлилась тут, в блаженній цій тиші?
Я твоєю була і твоєю залишусь;
Срібний місяць заснув; сонце сходить незаймане -
В мир нам, осяяним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2026
автор: Небо