Я наляканий птах, серед грізних небес.
Серед ясного дня і темної ночі.
Для усіх я пропав, загубився і щез.
Затуманились синії очі.
Я загублений звір, серед зграї тварин.
Одинокий, розлючений, дикий.
Серед своїх - чужий, як наперсток один,
Ще учора щасливий і тихий.
Та не зламаний я, серце рветься з грудей
До свободи земної і раю!
До небесних висот і надійних людей,
До кохання без меж і без краю!
Зупинившись на мить, не вертайся назад,
Бо в минуле закрита дорога.
Лиш від серця свого ти очікуй порад.
Твоє серце - це часточка Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106896
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.12.2008
автор: Козаковцева Вікторія Володимирівна