Вечір, сповнений смутку, — як надломлена гілка.
Стежка, що веде у затінок, — через хащі болю.
Що пропустила? Що давно втрачено — не повернеш.
Ти стоїш навпроти мене, з того боку ріки.
Що може вміститися в довгий мішок?
Моя непідступність, моя іронічність,
моє неспокоєння твоєю присутністю.
Випиши все, що тримає тебе на цьому березі,
що не дає ступити крок до невідомості,
що спричиняє галас у твоїй голові.
Біль не дає порятунку,
не дає змоги ступити,
не дає, не пускає до свободи —
вибрати й іти далі.
Важіль стримує,
оковує твій рух.
Вітер перемін — почни відчувати і діяти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2026
автор: Meridiana