Вишивала осінь золотом сорочку,
Листопадом шила неба полотно,
У поділ вплітала райдужну торочку,
Гаптувала комір зоряним зерном.
Ворожила осінь на щасливу долю,
Віщувала нивам щедрі врожаї,
Колисала тишу, навтішавшись вволю
Солов’їним співом з ночі до зорі.
Віршувала осінь тугу та розраду,
Викладала руни із барвистих слів,
І збирала стиглі грона винограду,
Ідучи неспішно в край зимових снів…
Візуальне оформлення ChatGPT
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2026
автор: Серна