Десь там далеко – літо і Мар’ян*,
А поруч – млиста осінь та неспокій,
І кращих днів невизначені строки,
І плин життя крізь смуток і туман.
Й ніхто не знає, де межа зневір,
Де ранок той смаглявий, ясноокий,
Де ночі межизоряні потоки,
Пірнаючі у море біля гір.
Але я бачу світанкóві сни,
В яких Трогір**, і Спліт**, й зати́шний Оміш**,
І берег, по якому йду босоніж
У світ без повсякденності війни…
* Мар’ян – прекрасний парк у хорватському місті Спліт;
**Трогір, Спліт, Оміш – хорватські міста.
Візуальне оформлення ChatGPT
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2026
автор: Серна