Нема ні правди, ні спокою.
Та ніч загравою була.
Забрала декого з собою.
Немає захисту від зла.
Що принесло одне страждання.
Руїни, горе і плачі.
За сотні миль там полювання,
За сотні миль там палачі.
Там зло під шпилем із зорею
Веде смертей злорадно лік,
Щоб вирвать серце Прометею
З груднини кігтями шулік.
Такий там спротив проти світла,
І волі Божої там є.
Страждає знову Україна.
Час об'єднання настає.
Від розбрату убережи нас, Боже,
Що смуток ніс впродовж століть,
І ревний біль, і утиски ворожі,
І поневолення жахіть.
Карбує пам'ять на скрижалях
Гіркої долі тернистий путь
Минулих літ. Захмарні далі
Спокою й нині не дають.
У бій вступають мужні, сильні
З козацьким духом про запас,
Щоби осквернені святині
З руїн воскресли в мирний час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068308
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2026
автор: Йосип Петрик