Вересень… Затúшний, теплий…
Знов мандрує сонце степом,
Котиться безмежним небом
Та й пірнає в обрій-став.
Ранок росяний спізнився –
Чи заспав, чи забарився –
День спекотним буть втомився,
Прохолодним раптом став.
Мир і злагода в природі.
Почуття з думками в згоді.
Ще не час лихій негоді
Й сріблу між пожухлих трав.
Та минають дні все швидше:
Рожаниці долю витчуть,
Де розрада, а не відчай,
Без умов та без підстав
Добру казку наостанок
Розповість, а на сніданок
Подарує звару збанок
З літніх вражень та забав.
Вчора – серпень, завтра – жовтень…
На берéзі лист пожовклий,
Гомін птаства ледь примовклий…
Осінь… Майже золота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2026
автор: Серна