Нарешті ми зустрілися з тобою!
Ти йшла здаля, сповільнювався рух...
Ну як ти сяяла красою неземною!
Чим ближче ти — тим швидше серця стук.
Цю посмішку не можу я забути,
Ці очі й досі спокій не дають.
Попрошу в тебе тільки я одного:
Лиш не зникай, ти поруч завжди будь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2026
автор: Микола Вітченок