Сонце яснеє моє,
Як же добре, що ти є!
Сяєш ти яскраво так,
Що аж сліпиш мов, однак
Грієш ніжно ти мене,
Цим же щастя чарівне
Будячи в мені немов.
Сонце, ти – моя любов.
Палко я люблю тебе,
Як і небо голубе,
Де живеш ти. Небо – дім
Твій на білім світі цім.
Небо те не має меж.
Разом з ним не має теж
Їх моя палка любов,
Що до тебе знов і знов
Лине, наче в небо птах.
На землі я, в небесах
Ти. Це відстань чимала.
Попри це свого тепла
Не шкодуєш ти мені
В ці весняні, гожі дні.
Вдячний я за це тобі
Надзвичайно, далебі,
А зі мною – цілий світ,
Що навкруг прекрасний квіт
Розпускає, мов косу
Дівчина, свою красу
Демонструючи нам всім
На блакитнім світі цім.
Євген Ковальчук, 12. 05. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2026
автор: Євген Ковальчук