Нас відстрілюють. Ми – мовчимо.
Так на бійню телята чекають:
Мов – розвіється згодом само,
А вовки – все щільніше у зграю.
Не до нас прилетіло, десь там…
Заспокійливі ллються промови.
Випробовує дійсність на злам.
Піддаємось – ламатиме знову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2026
автор: Оксана Дністран