Серпнева ніч

Серпнева  ніч.  Останній  шепіт  літа…
Ставок.  І  ліс.  І  вогнище  святе,
і  місяць  ясний,  сріблом  оповитий,
мов  човник  у  безмежності  пливе.

Сидіти  б  так  до  самого  світанку,
дивитись,  як  вмирає  жар  в  золі,
і  відчувати  «дзен»  безперестанку  
у  цій  хвилині,  в  теплій  цій  землі.

Бо  так  красиво  літо  відпускати,
коли  воно  прощається  не  словом,
А  лагідним  потріскуванням  ватри,
Буянням  айстр  і  яблуком  медовим.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2026
автор: ЛУЖАНКА