Немов сірник, запалений від сонця,
зайнявся день і звуглено погас –
згорів дотла в часу́ нещадній топці,
а вечір вже заводить парастас…
Окрайок неба тліє ще, за тином
ковзнув останній промінь по землі.
Відірвано життя нову шматину.
Що намалює ніч на чорнім тлі?.
Наповнить вітер сонячний вітрило
і вирве світ із зашморгу вагань
чи завтра вже не вирине світило
із темряви примарних сподівань?
Відома дипломатія паскудства:
брехати ницо, плутати сліди…
Вона не Україну – ціле людство,
поверне у минуле назавжди́!
28.08.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2026
автор: Олександр Мачула