[color="#ff0000"] [b] ЦЕЗАР І КЛЕОПАТРА: ОСТАННЯ ЦАРИЦЯ НІЛУ [/b][/color]
([i]Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)[/i]
[color="#ff0000"][b][i]«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».[/i]
Плутарх, «Порівняльні життєписи»
[/b][/color]
ДІЙОВІ ОСОБИ:
[b]Юлій Цезар [/b]– римський диктатор, завойовник Галлії, сивий лев республіки.
[b]Клеопатра VII [/b]– остання цариця Єгипту, володарка таємниць серця Юлія Цезаря і Марка Антонія.
[b]Хор римських легіонерів.[/b]
[b]Хор єгипетських придворних та служниць Клеопатри.
[/b]
З’ЯВА І: [b]Пурпур на воді [/b]
[i](Царський палац в Александрії. Вікна виходять на море. Клеопатра сидить на троні в золотих шатах богині Ісіди. Заходить Юлій Цезар у залізних римських обладунках і червоному плащі. Хор легіонерів стоїть біля брами).[/i]
[b]Хор єгипетських придворних:[/b]
Плещуть лагідні хвилі, що миють підніжжя палацу,
Ніл золотий Клеопатрі приносить багатство і волю.
Гляньте на вроду цариці, що здатна мечі зупинити,
Очі її – наче ніч, що сховала всі зорі таємні.
Римське залізо прийшло, щоб забрати від неї свободу,
Але любов подолає лютих воїнів силу левину!
[b]Цезар:[/b]
Я підкорив уже Галлію, Рим у покорі схилився,
Помпея великого дух заспокоївся в синьому морі.
Я до тебе прийшов, Клеопатро, як суддя і володар суворий,
Щоб забрати борги і скорити твій гордий Єгипет.
Але бачу я диво, що розум мій сивий туманить:
Ти на рабиню не схожа, ти – наче давня богиня…
…Перед красою твоєю я прихиляю коліно!
[b]Клеопатра:[/b]
Царю великий і грізний, Юлію, леве мій Римський!
Знаю, що сила твоя розбиває фортеці та мури,
Але Єгипет не буде кили́мом для царських сандалій.
Я пропоную для тебе не рабську жіночу покірність,
А солодкий союз двох сердець, що триматимуть всесвіт.
Разом збудуємо царство, якого ще людство не знало,
Римське залізо і золото Нілу з'єднаються в шлюбі!
З’ЯВА ІІ:[b] Тінь Березневих Ід [/b]
[i](Рим, палац Цезаря, ніч напередодні 15 березня 44 року до н.е. Нависають чорні хмари, чути гуркіт грому. Клеопатра благає Цезаря не йти до Сенату).
[/i]
[b]Хор римських легіонерів:[/b]
Змова застигла у темряві, заздрість точила кинджали,
Брут піднімає свій ніж проти батька і друга.
Птахи кричать уночі, і криваві знамення на небі,
Час твій приходить, диктаторе, згасне життя у заграві!
Не порятує тебе ні кохання, ні воїна сила,
Смерть тобі вірну готують березня іди нещадні.
[b]Клеопатра[/b]
[i](Тримає Цезаря за плащ, очі повні відчаю):[/i]
Юлію, серце моє, не ходи ти під стіни Сенату!
Чула я плач уночі, і статуї кров’ю покрились.
Там не друзі стоять, там вовки́ затаїлися в тогах,
Сподівання великих сердець вони хочуть убити.
О Цезарю любий, я прошу, будь дуже обачний!
Від підступів Риму лиш втеча тебе порятує.
[b]Цезар:[/b]
[i](Опускає руку на її плече, голос спокійний):[/i]
Клеопатро, царице, не личить мені так боятись,
Я не ховався ні разу від смерті у галльських окопах.
Якщо доля судила мені від кинджалів упасти,
Я зустріну кінець свій як римлянин, гордо і чесно.
Навіть якщо моє тіло прихильники Брута зневажать,
Слово про наше кохання залишиться жити.
…Час забирає життя, але пам'ять про нас — не вмирає!
[i] (Зникає у темряві Ночі).[/i]
З’ЯВА ІІІ: [b]Аспид на грудях[/b]
[i](Александрія, через роки після смерті Цезаря та щойно по смерті Антонія. Війська Октавіана штурмують місто. Клеопатра зачинена у гробниці. Вона тримає замкнену скриньку з отруйним аспидом).[/i]
[b]Хор служниць Клеопатри:[/b]
Плачте, доньки Єгипту, бо згасла остання надія!..
Холодний як камінь, підступний правитель із Риму,
Задумав ім’я Клеопатри навіки зганьбити,
Приве́сти її у кайданах у Рим як рабиню.
[b]Клеопатра:[/b]
…Антоній коханий поліг, і Цезаря вбили нещадно…
Між соромом рабства й зневаги я болісну смерть вибираю.
О велична богине Ісідо, прийми свою доньку в обійми!
[i](Фінальний монолог перед тим, як відкрити скриньку з аспидом):
[/i]
Ось він, кінець мого шляху... Останній мій вечір.
Я не піду у кайданах кривавими площами Риму!
Рим забере мою землю, і храми мої спорожніють,
Та Августа погляд холодний гординю мою не здолає.
Сади Та-Кемет висихатимуть, золото змиє водою,
Та, може, нащадок в папірусі ймення моє прочитає,
воскреснуть із попелу Часу діяння великих!
[i](Відкриває скриньку зі змією. Падає на золоте ложе. Повна темрява).[/i]
[b]Хор писців[/b] [i](фінальний акорд)[/i]:
Царства руйнуються знову. Корони ковтає пустеля,
Цезар упав від ножів. Клеопатра заснула навіки.
Але писець на папірусі виведе знаки безсмертні!
***
[i]Далі буде. [/i]
[b][color="#ff0000"]ГЛОСАРІЙ до драматичного ескізу «ЦЕЗАР І КЛЕОПАТРА: ОСТАННЯ ЦАРИЦЯ НІЛУ»[/color][/b]
[b]Александрія [/b]— столиця елліністичного Єгипту, заснована Олександром Македонським, головний культурний центр Середземномор'я.
[b]Антоній (Марк Антоній)[/b] — римський полководець, наступний коханий Клеопатри, який разом із нею воював проти Октавіана і наклав на себе руки після поразки.
[b]Березневі іди[/b] — 15 березня 44 року до н.е., день, коли Юлій Цезар був підступно вбитий змовниками у Сенаті.
[b]Брут (Марк Юній Брут)[/b] — римський сенатор, близький друг і вихованець Цезаря, який став одним із лідерів змови проти нього.
[b]Ісі́да [/b]— одна з найвеличніших богинь єгипетського пантеону, богиня материнства, магії та життя; Клеопатра часто з'являлася перед народом в образі «Нової Ісіди».
[b]Клеопатра VII[/b] — остання незалежна правителька Єгипту з династії Птолемеїв, відома своїм розумом, харизмою та любовними союзами з Цезарем та Антонієм.
[b]Октавіан (Гай Юлій Цезар Октавіан Август)[/b] — внучатий племінник Цезаря, його спадкоємець, який завоював Єгипет, подолав Клеопатру і став першим римським імператором.
[b]Помпей (Гней Помпей Великий[/b]) — видатний римський полководець, колишній союзник, а згодом затятий ворог Цезаря в громадянській війні; був підступно вбитий на березі Єгипту.
[b]Та-Кемет [/b]— «Чорна Земля» (плодюча, на відміну від «Червоної» землі пустелі). Так називали свою країну її стародавні мешканці.
[b]Юлій Цезар [/b]— видатний римський полководець, диктатор і письменник, чиї завоювання та реформи перетворили Римську республіку на імперію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2026
автор: Сіроманка