Вже вечір... В саду я стояла
І слухала тишу, не знала,
Що ти милувався все мною,
Магічною, мовби красою.
На плечі спадало волосся,
Неначе пшениці колосся,
А очі були, як волошки
Чи може то чари ворожки?
Краса, ти повір, неймовірна,
Вона до богині подібна,
Немовби вся трепетність світу
Летіла, щоб серце зігріти.
Ти ніжно дивився на мене,
Волошками бавилось небо,
Ясніла картина, а згодом...
Ще більш розкривалася врода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2026
автор: Наталі Косенко - Пурик