Ірина Вовк. "ІСКРИ З ПОГАСЛИХ БАГАТЬ" (продовження 1)

[color="#ff0000"][b]ЗАГИБЕЛЬ  ВАВІЛОНА:  «МЕНЕ́,  ТЕКЕ́Л,  ВЕ-ПАРСИ́Н»[/b][/color]

     [color="#ff0000"][b]      [i]  «Відміряний,  зважений,  поділений,  або  відданий  персам»,  -  арамейське  письмо,  приказка  епохи  загибелі  Вавілону[/i][/b]
[/color]
           [i]    (Драматичний  ескіз  у  ритмізованій  прозі,  у  трьох  сценах)
[/i]
[i][b]«Як  упав  ти  з  неба,  сину  зірниці  передранкової!  Розбився  об  землю  ти,  що  топтав  народи!  А  говорив  у  серці  своєму:  зійду  на  небо,  вище  зірок  Божих  підніму  престол  мій...  А  тепер  ти  скинутий  в  пекло,  в  глибини  підземні».[/i]
 Книга  пророка  Ісаї  (14:12-15)
[/b]
ДІЙОВІ  ОСОБИ:
[b]Валтасар  [/b]—  принц-регент  Вавілона,  номінальний  правитель  міста  під  час  облоги.
[b]Даніїл[/b]  —  полонений  юдейський  пророк,  мудрець.
[b]Хор  вавілонських  вельмож[/b]  —  голос  п'яного  зухвальства  та  передчасної  радості.
[b]Вісник[/b]  —  корисний  голос  неминучої  катастрофи.

                                                                     
         СЦЕНА  І.  [b]Бенкет  під  час  облоги[/b]
[i](Вавілон.  Головна  бенкетна  зала  палацу  Навуходоносо́ра.  За  стінами  міста  стоять  війська  перського  царя  Кіра,  але  всередині  грає  музика.  На  столах  –золоті  кубки,  викрадені  колись  із  храму  в  Єрусалимі.  Принц  Валтасар  сидить  на  троні,  високо  піднявши  чашу).
[/i]
[b]Хор  вельмож:[/b]
Пий,  владико  Вавілона!  Нехай  перси  стоять  під  мурами  хоч  сто  років!
Наші  стіни  неприступні,  наші  комори  повні  хліба,  наші  боги  сильні!
Вавілон  –  вічний!  Жоден  ворог  не  переступить  через  води  нашого  Євфрату!

[b]Валтасар  [/b][i](п'яний,  з  диким  сміхом)[/i]
Наливайте  вино  в  кубки  єврейського  бога!  Нехай  бачить,  хто  тут  справжній  володар!
Якщо  перський  цар  Кір  думає,  що  може  налякати  Вавілон,  він  дурень.
Ці  стіни  будував  мій  великий  предок  Навуходоносо́р!  Вони  стоятимуть  вічно!
Сьогодні  ми  святкуємо,  і  жодна  сила  на  землі  не  зупинить  наш  бенкет!

[i](Раптом  музика  обривається.  Світло  смолоскипів  тьмяніє.  На  білій  стіні  палацу  з'являється  людська  кисть  без  тіла  і  починає  повільно  випалювати  вогняні  слова:  МЕНЕ́,  ТЕКЕ́Л,  ВЕ-ПАРСИ́Н.  Натовп  застигає  в  німому  жаху.  Валтасар  блідне,  кубок  випадає  з  його  рук).
[/i]
[b]Валтасар[/b]  [i](кричить,  голос  зривається)[/i]
Хто  це?!  Кличте  халдеїв,  кличте  магів!  Нехай  прочитають  цей  вогняний  знак!
Хто  розгадає  слово  –  отримає  багряницю  і  золотий  ланцюг  на  шию!
Мої  коліна  тремтять...  Що  це  за  жах  дивиться  на  мене  зі  стіни?!

         СЦЕНА  2.  [b]Ваги  долі[/b]

[i](До  зали  повільно  входить  старий  пророк  Даніїл.  Він  не  схиляє  голови  перед  п'яним  регентом,  його  погляд  суворий  і  чистий).
[/i]
[b]Даніїл  [/b][i](вказує  рукою  на  вогняні  знаки)[/i]
Залиш  собі  своє  золото,  царю,  і  свої  дарунки  віддай  іншому.
Я  прочитаю  тобі  напис,  який  випалив  Дух  Господній  за  твоє  зухвальство.
Ти  підняв  руку  проти  Бога  Небесного,  ти  пив  вино  з  Його  святих  кубків  і  славив  ідолів  із  каменю.
Ось  що  значать  ці  слова,  Валтасаре:
[i]МЕНЕ́[/i]  –  порахував  Бог  твоє  царство  і  поклав  йому  край.
[i]ТЕКЕ́Л[/i]  –  ти  зважений  на  вагах  долі  і  знайдений  занадто  легким.
[i]ВЕ-ПАРСИ́Н[/i]  –  твоє  царство  розділене  і  віддане  мідійцям  та  персам.

[b]Валтасар  [/b][i](намагається  сміятися,  але  голос  тремтить)[/i]
Старий  безумцю!  Ти  просто  хочеш  налякати  мене  своїм  Богом!
Вавілон  не  можна  розділити!  Хто  пройде  крізь  глибокі  води  Євфрату?!
Варта,  налийте  мені  ще  вина!  Напис  згасне  з  ранком!

         СЦЕНА  3.  [b]Вода,  що  зрадила  місто[/b]
   ([i]Вбігає  закривавлений  Вісник,  падає  перед  троном).
[/i]
[b]Вісник[/b]
Жах,  владико!  Вавілон  упав!  Ми  зраджені!
Перси  здійснили  неймовірне...  Вони  прокопали  новий  канал  і  повернули  річку  Євфрат  в  інше  русло!
Вода,  що  захищала  наші  мури,  пішла  за  лічені  години!
Річка  стала  бляклим  струмком,  і  вороже  військо  увійшло  в  місто  прямо  по  сухому  річищу!
Ворота  Іштар  відчинені,  палац  оточений,  перська  кіннота  вже  в  садах!

[b]Валтасар  [/b][i](дивиться  на  стіну,  де  гаснуть  слова)[/i]
Вода  пішла...  Золото  зрадило...  Ваги  повернулися  проти  мене.
Даніїле,  твій  Бог  не  помилився...

[b]Хор  вельмож  [/b][i](в  паніці)[/i]
Тікайте!  Рятуйтеся!  Смолоскипи  гаснуть,  залізо  персів  уже  за  дверима!
[b]Сонце  Вавілона  сіло  за  одну  ніч![/b]

[i](Двері  зали  вилітають  під  ударами  таранів.  Вриваються  перські  воїни  з  оголеними  мечами.  Валтасар  падає  під  ударом  списа.  Велике  місто  занурюється  в  темряву  історії).[/i]
                                                                                                 ***  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2026
автор: Сіроманка