Трудяга Серпень йшов неквáпом в осінь,
В туманний світ замріяних казок,
Бо вже давно зібрав достиглу плоскінь*
І склав духмяне сіно у стіжок.
Йому назустріч, через ліс і поле,
Попід горою, через небостав,
Крізь вдягнуті в серпанки видноколи
Осінній син молодший поспішав**.
Зустрілися. Стоять на перехресті,
Про щось цікаве, мабуть, гомонять –
Чи про дощів грибних рясне нашестя,
Чи про сузір’я зоряних багать…
А потім розпрощались, розійшлися,
Подавсь за обрій Серпень аж на рік,
А Вересень почав жовтити листя,
Осінніх днів відкривши плинний лік…
*Плоскінь – чоловічі рослини конопель, з яких виготовляють волокно для якісної натуральної тканини.
**Мова йде про вересень.
Візуальне оформлення ChatGPT
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2026
автор: Серна