Груша

Засамотнілося  мені,
Тужба  закралася  у  душу:
Сьогодні  бачила  у  сні
Покручену  дідівську  грушу.

На  запашних  її  плодах
Роїлися  гудливі  оси,
Гілля  ж  на  вітрі  -  мах  за  мах  -  
Повузлувалося  у  коси.

Так,  ніби  кликала  мене,
І  шепотіла  крізь  зітхання:
«А  час  летить…  А  час  мине,
Прийти  устигни  на  прощання…»

Не  вірю  у  пророчі  сни,
Та  щось  мене  млоїть  і  сушить:
Засамотнілося  мені…
Не  всохни  хоч,  дідівська  грушо.

Зображення:  ШІ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067794
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2026
автор: ЛУЖАНКА