Засамотнілося мені,
Тужба закралася у душу:
Сьогодні бачила у сні
Покручену дідівську грушу.
На запашних її плодах
Роїлися гудливі оси,
Гілля ж на вітрі - мах за мах -
Повузлувалося у коси.
Так, ніби кликала мене,
І шепотіла крізь зітхання:
«А час летить… А час мине,
Прийти устигни на прощання…»
Не вірю у пророчі сни,
Та щось мене млоїть і сушить:
Засамотнілося мені…
Не всохни хоч, дідівська грушо.
Зображення: ШІ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067794
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2026
автор: ЛУЖАНКА