Вітерець розгулявся в кімнаті,
гонить думи кудись на балкон,
а вони всі такі пелехаті –
не помістяться в жоден вагон.
А вони все розхристані, босі,
всі приземлені, що там земні…
Де пташині пісні стоголосі
і чому так журливо мені?.
Мо, стрижі гомінливі, досві́ту
відлетівши в далекі краї,
за собою покликали й літо,
що пакує валізи свої…
23.08.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2026
автор: Олександр Мачула