Знов зазира в вікно холодний ранок,
В моїй кімнаті проростає тиша.
Чому, не розумію, наостанок
Тоді не познайомились ми ближче.
Я винен сам у тому, що з тобою
Буваю лише подумки усюди.
Мій мозок накриває параноя,
Як розумію — разом нам не бути.
Із кожним однотонним днем майбутнім
Душа моя стає усе густіша.
Ти нині недосяжна і нечутна.
Чому я так тобою захопився?..
30.07.2026. 22:30
Дніпропетровська обл.
Збірка "ДІАГНОСТИКА ПРОСТОРУ"(52)
Розділ 1. "НИЗЬКОЧАСТОТНІ ХВИЛІ"(38)
Твір 461
©Вадим Косарєв
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2026
автор: Вадим Косарєв